Зміст

Головна

Публікації

Економіка

Юрій ТЮРДЬО

Одвічна львівська проблема

Вода… Саме так. Одвічною львівською проблемою є вода. А точніше, її відсутність. Скільки себе пам’ятає сьогоднішнє покоління львів’ян, в місті завжди були проблеми з водопостачанням. Ще в прісно пам’ятні радянські часи приймалося безліч рішень щодо нагального його вирішення, однак, як то кажуть, “віз і нині там”. Сьогодні більшість львів’ян отримують воду за графіком: з 6 до 9 години вранці та з 6 до 9 години вечером (!!!). І мова йде переважно про холодну воду. В літні місяці водопостачання гарячої води в більшості районів міста просто відсутнє. Ось такі умови, які нормальними чи цивілізованими назвати складно...

В чому ж причина такої ситуації. Різні джерела називають різноманітні причини. Серед них і “невдале” в даному контексті географічне розміщення міста – в стороні від крупних водних артерій (на півночі – Західний Буг, на півдні – Дністер); швидке збільшення чисельності населення міста в радянський період при одночасній відсутності модернізації та розширення водогінної мережі та мережі водовідведення; високі втрати води при транспортування до Львова та в межах міста через незадовільний стан міських водних мереж; відсутність в експлуатації енергозберігаючих та водозберігаючих технологій, що стає причиною додаткових невмотивованих втрат води.

До перелічених причин додались ще й так звані пережитки радянської епохи: абсурдні тарифи по оплаті за водопостачання. Вони не змінювались ще з часів існування Радянського Союзу і становлять 300 літрів на одного мешканця на добу. Пересічний львів’янин в принципі не здатний спожити таку кількість води, проте змушений оплачувати саме таку її кількість. В результаті, додалась ще й проблема неплатежів, посилена ростом вартості послуг.

Зайве говорити наскільки “проблема води” шкодить розвиткові міста, його іміджу. Незайвим буде згадати, що ця проблема була і залишається ключовою для міської влади, яка здійснює спроби її розв’язати. Додамо, досить слабкі спроби.

Ситуація останнім часом різко загострилася і набрала рис політичного протистояння. Справа в тому, що в середині травня ВАТ “Львівобленерго” – комерційна структура, що забезпечує електроенергією комунальні (і не тільки) підприємства міста, позбавило струму деякі насосні станції міського комунального підприємства “Львівводоканал”. Головна причина – неоплата вартості наданої електроенергії та значний розмір заборгованості “Львівводоканалу”, що становив станом на травень 42,5 мільйонів гривень. В місті склалась надзвичайна ситуація, оскільки більшість мешканців були повністю позбавлені водопостачання. Врешті решт між обома сторонами – міською владою та “Львівобленерго” вдалося досягти часткового порозуміння і через три дні водопостачання було відновлено. Однак сама криза по новому розкрила старі проблеми.

В першу чергу постало питання про компетентність керівників міста та самих комунальних структур, бездіяльність котрих призвела до такої ситуації. По-друге, посипались звинувачення на адресу “Львівобленерго” за “негуманну, неконструктивну та жорстоку” позицію. Таку позицію певні політичні сили в місті одразу пов’язали зі спробою політичного тиску (“Львівобленерго” належить “олігарху” Григорію Суркісу – лідерові Соціал-демократичної партії України (об’єднаної)) з метою отримання важелів впливу на місцеву владу.

Однак самі дискусії не знімають головної проблеми. Місто надалі не згодне миритися з такою ситуацією. Певні надії на часткове розв’язання “проблеми води” пов’язують у Львові з наданням місту цільового кредиту з боку “Світового банку” (понад 20 мільйонів доларів США). В якості застави планується використати комунальне майно. Але в світлі реальної фінансової ситуації реціпієнта позики (“Львівводоканалу”), саме отримання кредиту вигладає досить туманно. Безсумнівним залишається також те, що потрібно негайно вирішувати питання технічного стану самих комунальних мереж, припинення безгосподарності та наведення елементарного порядку. Адже за результатами численних досліджень ефективності функціонування львівських мереж водопостачання вони не витримують жодної критики. Рівень втрат води сягає 25 і більше відсотків (сереньозваженим показником для подібних до Львова міст є 12%). І це лише один показник низької ефективності, який, однак, яскраво засвідчує відсутність господарського ставлення до використання води.

Без сумніву, “водяна криза” не додасть популярності політичним силам, представники яких сьогодні очолюють місто. Але маємо надію (як і більшість львів’ян), що криза змусить львівську владу врешті решт вирішити проблему. Хоч останні події свідчать про протилежне.

Зміст

Головна

Публікації

vending machines LED светодиодное оборудование www.diodline.ru/shop/svetilnik/ ООО "Светорус" 980-04-44. relief of migraines unsecured business loan juegos friv para jugar